Кожен хоче жити біля моря

2014

архівні документи, неон, фотографії, гуаш, графіт

Затаєні спомини людей, націй і держав, що борються за володіння Кримським півостровом, а також особисті спогади автора перетворюються у квазі-документальний показ образів і своєрідних архітектурних форм, що оповідають історію землі, її минуле, а отже й майбутнє. Історично так склалося, що Крим був батьківщиною для різних етнічних та релігійних груп. У 1944 році за наказом Сталіна кримських татар було депортовано. Це залишило на одному з найпопулярніших радянських курортів ганебний, однак невидимий шрам. Після розвалу Радянського Союзу кримські татари повернулися на батьківщину своїх предків і почали захоплювати територію, самовільно будуючи собі помешкання. Їхні хисткі, ненадійні споруди часто полишені недобудованими або зносяться місцевими властями під впливом нової хвилі ксенофобії проти кримських татар, які знову є виключеними з теперішнього «російського Криму». Геометричні форми малюнків модерністської архітектури, що нагадують радянський рай, збудований на землі кримських татар після етнічної чистки, накладаються на документальні фото нових татарських поселень.

Everybody Wants to Live by the Sea

2014

archival documents, neon, photo, gouache graphite

Hidden memories of the peoples, nations and states struggling for possession of the Crimean peninsula along with the artist’s personal memories are transformed in a semi-documentary display of imagery and distinctive architectural forms that tells the story of the land, its past and, consequently, its future. Historically Crimea was home to different ethnic and religious groups. In 1944, the Crimean Tatars were deported by Stalin’s orders, leaving a shameful yet invisible mark on one of the most famous Soviet resorts. After the fall of the Soviet Union, Crimean Tatars returned to their ancestral homeland and started to re-occupy the territory with self-built settlements. These fragile architectural shelters are often left unfinished or are ruined by local authorities driven by a new wave of xenophobia toward Crimean Tatars, who are again becoming an object of exclusion in the new “Russian Crimea.”
Drawings of the geometrical shapes of modernist architecture, reminiscent of the Soviet paradise built on the Crimean Tatars’ territory after its ethnic cleansing, are superimposed on documentary photographs of the new Tatar settlements.

photo by Davide Tremolada